Історія справи

Постанова ВССУ від 12.02.2026 року у справі №201/2129/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 201/2129/24

провадження № 61-14834св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська міська прокуратура, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Покопцевої Д. О.,

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, ухвалену

у складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначила, що є власницею будинку АДРЕСА_1 .

23 травня 2022 року у її будинку на підставі постанови керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 22 травня 2022 року було проведено обшук.

Насправді, дозвіл на проведення обшуку був наданий прокурором на проведення обшуку в будинку АДРЕСА_1 , а не в будинку ОСОБА_1

27 квітня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42022102070000148 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 110-2 Кримінального кодексу України, відносно службових осіб юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя Беттінгова Компанія» (далі - ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія»). Відомості були внесені на підставі того, що до Подільської окружної прокуратури м. Києва з ГУ «Д» ДЗНД СБУ України надійшли матеріали, відповідно до яких службові особи ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» можливо здійснюють свою фінансову діяльність на території України з метою подальшого фінансування дій по зміні меж території та державного кордону України та порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також за фактом можливого заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, з використанням електронно-обчислювальної техніки службовими особами ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія».

22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києвабуло винесено постанову про надання дозволу на проведення обшуку та надано дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення, у якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказувала, що неправомірними діями органу державної влади, пов`язаними з протиправним пошкодженням її майна, їй завдано майнової шкоди. Пошкодження майна були зафіксовані в акті та протоколі обшуку. Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року вартість відновлювальних робіт складає 737 625,20 грн.

Крім того, зазначала, що протиправним пошкодженням її майна їй завдано моральну шкоду, яку оцінила у 200 000 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 1166 1167 1172 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь, шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, компенсацію матеріальної шкоди у розмірі 737 625,20 грн та компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 737 625,20 грн майнової шкоди та 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою доведено неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і завданою шкодою. Матеріали справи не містять доказів надання добровільної згоди ОСОБА_1 , як власниці будинку АДРЕСА_1 , на проникнення до цього будинку. Доказів невідкладеного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку позивачки після його проведення суду також не подано, як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Представники прокуратури та казначейства кількість та характер пошкоджень, а також суму шкоди не оспорювали. Тому є підстави для стягнення з Державного бюджету завданої майнової шкоди. Крім того, суд вважав, що позивачці безумовно завдано моральну шкоду, пов`язану з протиправним пошкодженням її майна, але з врахуванням того, що вона цим майном не користується і в оренду його також не здавала, заявлену до стягнення суму моральної шкоди суд оцінив як завищену і, з урахуванням вимог розумності та справедливості, стягнув моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Суд застосував норми статей 23 1173 1174 ЦК України, практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури залишено без задоволення. Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що районний суд правильно встановив правову природу спірних правовідносин, у достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції застосував норми національного законодавства України, урахував прецедентну практику ЄСПЛ щодо права особи на відшкодування моральної шкоди через порушення державним органом принципу належного врядування, а також судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 листопада 2025 року Київська міська прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 31 жовтня 2025 року).

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 201/2129/24, відмовлено у задоволенні клопотання Київської міської прокуратури про зупинення виконання рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Київської міської прокуратури про зупинення виконання рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

26 січня 2026 року матеріали цивільної справи № 201/2129/24 надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Київська міська прокуратура просить скасувати рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року (повний текст якої складено 31 жовтня 2025 року), ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 29 червня 2022 рокуу справі № 477/874/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 03 квітня 2019 року у справі №211/7655/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 569/4199/15-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 455/1076/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 24 травня 2023 року у справі № 910/15931/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 1173, 1174, частини шостої статті 1176 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 183 233 234 236 303 615 КПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва об`єктивно був позбавлений можливості виконати повноваження щодо розгляду клопотання про обшук, а затримка в проведенні слідчих дій могла привести до втрати речових доказів, у зв`язку з чим такі повноваження бути виконані керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва.

З урахуванням умов особливого режиму, прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва - процесуальним керівником досудового розслідування, невідкладно відповідно до вимог статті 615 КПК України було подано клопотання керівнику Подільської окружної прокуратури м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку офісного приміщення, в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, дозвіл був наданий на проведення обшуку саме в тому офісному приміщенні, в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність у м. Дніпрі.

Дії посадових осіб прокуратури у ході проведення обшуку були правомірними, позивачкою не доведено ознак протиправності чи свавільності дій працівників прокуратури, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діянням посадових осіб прокуратури та завданою шкодою, що виключає покладення відповідальності на державу у спірних правовідносинах.

Вказує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року триває та здійснюється Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1.

Водночас, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів існування будь-яких негативних явищ, наведених у позовній заяві, які б мали місце внаслідок можливих неправомірних дій прокуратури. Позивачка не довела завдану їй моральну шкоду, зокрема, в чому саме полягала така шкода, та не навела обґрунтування щодо розміру такої шкоди.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 26 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Логвінов С. С., заперечує проти доводів касаційної скарги Київської міської прокуратури, просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вказує, що судами попередніх інстанцій було в повній мірі встановлено всі фактичні обставини справи, надано їм оцінку та ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою від 22 травня 2022 року керівник Подільської окружної прокуратури м. Києва Ходаківський С. П., розглянувши клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва Денисової Т. О. у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 110-2 КК України, надав дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення, в якому ОСОБА_2 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення речей, документів, чорнових записів, комп`ютерної техніки, ноутбуків, планшетів, ПЕОМ (персональні електронні обчислювальні машини), мобільних телефонів (в тому числі інформації на мобільних додатках «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо), флеш-карт, карт пам?яті, програмно-апаратного обладнання та магнітних носіїв інформації - на яких міститься інформація та документи щодо отримання ліцензії ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» (ЄДРПОУ 44339797) на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, та які мають відношення до власників бренду організатора азартних ігор «ІХВЕТ», а також грошових коштів від вказаної незаконної діяльності без підтверджуючих документів про їх походження та інших документів, які можуть мати важливе доказове значення під час досудового розслідування кримінального провадження (т.1, а. с.16-19).

23 травня 2022 року на підставі постанови про надання дозволу на проведення обшуку від 22 травня 2022 року, було проведено обшук, про що складено протокол із вказівкою адреси проведення - будинок АДРЕСА_1 , з переписом вилученого майна (т.1, а. с.20-24).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за параметрами: АДРЕСА_1 , відомості відсутні (т.1, а. с.142).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (т.1, а. с.139-141).

Актом від 24 травня 2022 року (т.1, а. с. 25-132) виявлено та зафіксовано пошкодження в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року (т.1, а. с.159-202), вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення наслідків незаконних злочинних дій групи осіб, які пошкодили нежитлову будівлю та майно, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які є власністю ОСОБА_1 , з врахуванням вартості робіт по усуненню наслідків заміни кабельних комунікацій охоронної сигналізації (ТОВ «БІГПРОМБУД») та вартості робіт по виготовленню, доставки та монтажу пофарбованих металевих дверних блоків (ТОВ «МТ 10-ІНВЕСТ»), складає 737 625 грн 20 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Київської міської прокуратури не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом положень статей 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України).

Стосовно відшкодування майнової шкоди

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою.

Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173 1174 ЦК України

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Майновою шкодою є реальні збитки та втрачена вигода, що виникли внаслідок пошкодження, знищення майна або порушення прав власності. Вона включає витрати на відновлення майна, зменшення його вартості, а також упущену вигоду, яку особа могла б отримати за звичайних умов.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Третім обов`язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті

76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89,

367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року справі № 373/2054/16-ц).

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва було винесено постанову пронадання дозволу на проведення обшуку та надано дозвіл слідчим групи

слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Дозвіл на проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 , який є власністю позивачки, не надавався.

Доказів надання добровільної згоди власником або користувачем приміщення на проникнення до будинку АДРЕСА_1 подано не було.

Невідкладеного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку ОСОБА_1 після його проведення (як того вимагає частина третя статті 233 Кримінального процесуального кодексу України) суду не подано, як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

Проведення несанкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є безпосередньою причиною пошкодження майна, яке зафіксовано в акті від 24 травня 2022 року та підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 25/22 від 30 грудня 2022 року.

Доводи касаційної скарги Київської міської прокуратури значною мірою зводяться до правомірності винесеної керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва постанови про надання дозволу на проведення обшуку від 22 травня 2022 року, однак не спростовують факт заподіяння шкоди об`єкту нерухомості та не виправдовують втручання у право власності ОСОБА_1 .

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва об`єктивно був позбавлений можливості виконати повноваження щодо розгляду клопотання про обшук, а затримка в проведенні слідчих дій могла привести до втрати речових доказів, і судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року триває, то Верховний Суд звертає увагу на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року, що здійснюється Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_1, є окремою формою процесуальної діяльності, що здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Позивачка ОСОБА_1 не має у вказаному провадженні процесуального статусу підозрюваної чи обвинуваченої. Відшкодування завданої позивачці шкоди жодним чином не перешкоджає проведенню подальших слідчих (розшукових) дій щодо інших осіб у межах цього провадження. Позов ОСОБА_1 спрямований виключно на відновлення її порушених конституційних прав на недоторканність житла та відшкодування матеріальних збитків і завданої моральної шкоди.

Стосовно відшкодування моральної шкоди

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що у зв`язку з протиправним пошкодженням майна ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди, визначене судами попередніх інстанцій у розмірі 20 000 грн, відповідає вимогам розумності та справедливості, а тому відхиляє за необґрунтованістю доводи касаційної скарги, що стосуються недоведеності підстав та стягнутого судами розміру моральної шкоди.

Посилання Київської міської прокуратури на те, що суди не взяли до уваги висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається Верховним Судом.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди прокуратури із висновками судів, а також спростовуються встановленими обставинами справи.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 11 липня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник